День пам’яті жертв фашизму в УІПА

В Українській інженерно педагогічної академії щорічно відзначається день пам’яті жертв фашизму в період 2-ї Світової війни. Ця пам’ятна дата встановлена ​​за рішенням Організації Об’єднаних Націй як день пам’яті про інтернаціональне повстання, яке підняли 11 квітня 1945 в’язні Бухенвальда, дізнавшись про наближення Радянської армії.

11 квітня 2014 в Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів ректоратом спільно з доцентом кафедри ІТМ та ЗВ Маліцький І.Ф., який є головою Харківської обласної організації ОБАО (організація борців антифашистського опору, колишніх політв’язнів фашистських концтаборів), в актовому залі академії був проведений день пам’яті в’язнів фашистських концтаборів.

1-й проректор УІПА Тарасюк А.П. сердечно вітає колишніх в’язнів з другим днем народження, звільнення з пекла фашистського	Я низько вклоняюся вам за вашу мужність і за боротьбу за колючим дротом	Гімн Бухенвальдский набат
Студенти приймають від УІПА квіти для покладання до пам’ятника жертвам фашизму	Покладання квітів до пам’ятника жертвам фашизму	Почесна варта
Хвилина мовчання в пам’ять 11 мільйонів замордованих і заживо спалених в’язнів фашистських концтаборів	Останні в’язні, що несуть правду про нацизм	Перед переглядом фільму «ЗВІЛЬНЕННЯ, ОСВЕНЦІМ»

Концтабори – це місця ув’язнення великих мас людей, поміщених туди за політичними, соціальними, расовими, релігійними та іншими ознаками. Широке поширення вони одержали в роки Другої світової війни і були розташовані як на самій території фашистської Німеччини, так і на окупованих нею територіях. 22 березня 1933 в Дахау почав діяти перший концентраційний табір у нацистській Німеччині, а в наступні роки фашисти створили величезну мережу цих таборів, перетворених на місця організованого систематичного вбивства мільйонів людей. Всього на території Німеччини та окупованих нею країн діяло більше 14 тисяч концтаборів. За визнанням самих есесівців, в’язень, тривалість життя якого в таборі складала менше року, приносив нацистам майже півтори тисячі рейхсмарок чистого прибутку.

За роки Другої світової війни через табори смерті пройшли 18 мільйонів чоловік, з них 5 мільйонів – громадяни Радянського Союзу. 11 квітня 1945 в’язні Бухенвальду підняли інтернаціональне повстання проти гітлерівців і вийшли на свободу. Повстанці, обеззброїли і захопили в полон близько 200 охоронців, взяли в свої руки керівництво табором. 12 квітня  в табір вступили американські війська. Здійснивши повстання, в’язні Бухенвальда врятувалися від знищення, так як гітлерівська влада напередодні віддала наказ про фізичне винищення всіх ув’язнених.

Здається, так давно це було. Але тільки не для тих, хто пройшов крізь жахи фашистських катівень. Біографії цих людей – це справжні уроки мужності для молодого покоління. І сьогодні, 11 квітня, в багатьох країнах проходять різні пам’ятні заходи, зустрічі колишніх в’язнів, поминання загиблих, поклоніння їх пам’яті, покладання квітів до могил та місць поховання жертв фашизму. Крім Бухенвальда існували й інші концтабори: Освенцим – 4 мільйони в’язнів, Майданек – 1,38 мільйона, Маутхаузен – 122 тисячі, Заксенхаузен – 100 тисяч, Равенсбрюк – 92,7 тисячі, Треблінка – 80 тисяч, Штуттгоф – 80 тисяч. З 18 мільйонів громадян країн Європи, що пройшли через табори різного призначення, в тому числі і концентраційні, було знищено понад 11 мільйонів осіб. Кількість дітей до 14 років в концентраційних таборах складало 12-15%.

Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів у всьому світі відзначається пам’ятними заходами, поминанням загиблих, поклонінням їх пам’яті, покладанням квітів до могил та місць поховання жертв фашизму.

В цей день ми зобов’язані пам’ятати про одну з маловідомих трагедій Великої Вітчизняної війни – трагедії колишніх неповнолітніх в’язнів фашистських концтаборів. Тоді, в 1941 році, а порушення положень Гаазької конвенції 1907 року про ставлення воюючих сторін до дітей, їх життя, здоров’я, працю використовувалися в концтаборах, на військових заводах, на промислових і сільськогосподарських підприємствах. Діти ставали заручниками, донорами, біологічним сировиною для злочинних «медичних експериментів». Сотні тисяч наших співвітчизників опинилися більш ніж в 14 тисячах концентраційних таборах, в’язницях, гетто, розкиданих по всій Європі. Про масштаби трагедії свідчать безпристрасні цифри: тільки на території Росії фашистські окупанти розстріляли, душили в газових камерах, спалили, повісили 1,7 млн​​. осіб (в тому числі 600 тисяч дітей). Всього ж в концтаборах загинуло близько 5 млн. Радянських громадян.

Міжнародний трибунал у Нюрнберзі визнав а 1946 році, що укладення в неволю мирних громадян іноземних держав, так само як і використання в примусовому порядку їх праці в інтересах Німеччини, є не тільки військовим злочином. Воно було кваліфіковано як злочин проти людства. Непосильна праця, моторошні умови утримання, побої, знущання самим негативним чином позначилися на здоров’ї, тривалості життя, психо-емоційної сфері жертв нацизму.

В’язнів – громадян СРСР вдома чекали нові тяжкі випробування – багато з них пройшли через фільтраційні табори НКВС. Тоталітарний сталінський режим безпідставно оголосив їх зрадниками, пособниками ворога, які недостойні уваги народу, довіри суспільства. Вони не мали права вступати в спеціальні та вищі навчальні заклади, військові училища. Менше 2-х відсотків малолітніх в’язнів отримали дипломи про вищу освіту. Вони були позбавлені соціального захисту з боку держави на відміну від їхніх побратимів по нещастю практично у всіх країнах, які боролися з фашизмом.

У Росії та країнах співдружності широко розгорнуло свою роботу громадський рух малолітніх в’язнів. Біля витоків руху стояв Всесоюзний дитячий фонд, головою якого е письменник Альберт Лнхаяов. 22 червня 1988 В Києві відбувся зліт колишніх неповнолітніх в’язнів, на якому було прийнято рішення про створення Союзу колишніх малолітніх в’язнів. У 1991 році створено Російський Союз колишніх, малолітніх в’язнів фашистських концтаборів, 1992 році на конференції в Дніпропетровську був створений Міжнародний союз колишніх малолітніх в’язнів фашизму. який об’єднує в своїх рядах близько 550 тисяч страждальців гітлерівської неволі. У регіонах створені і функціонують більше 250 структур МСБМУ.

Колишні в’язні через десятиліття згадували весну 1945 року і не соромилися сліз. В Хвилину Мовчання у них завмирає подих. А потім душать сльози і спогади. Про батьків, братів, сестер і друзів. А ще вони ніколи не забудуть страшні назви фабрик смерті.